Рослини – символи України. Дуб звичайний (Quercus robur, родина Букові)
Світ рослин життєво необхідний для людей. Протягом тисячоліть рослини використовувалися людьми в різних сферах діяльності. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами і квітами, доносять відгомін уявлень наших предків про навколишню природу. Особливе місце займають рослини – символи. Особливе місце в цьому переліку займає дуб звичайний (Quercus robur, родина Букові)
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. У Стародавній Греції дубова гілка була ознакою могутності роду. Дубовими гілками нагороджували найхоробріших воїнів і полководців. Старі гіллясті дуби жреці оголошували священним. Під ними приносили жертви богам, складали пророцтва.
Особливо далеко поширилась слава про священний дуб Зевса, що ріс біля міста Додона в Епірі. Під цим дубом жреці влаштовували знаменитий Додонський ораку, де за шелестінням листя та коливанням гілок пророкували відвідувачам їхнє майбутнє.
У римській міфології дуб пов’язували з ім’ям верховного бога Юпітера. Давньоримський історик Пліній старший писав, що дуби «…незаймані віками, однолітки Всесвіту. Вони вражають своєю безсмертною долею, як найвеличніше чудо світу.»
У стародавніх слов’ян дуб також був священним деревом. Слов’яни вірили, що дуби росли ще до того як був створений світ. « У той час, коли не було ні землі, ні неба , тільки саме синє море, - розповідається в одній легенді, - серед цього моря стояло два дуби, а на тих дубах сиділи два голуби. Птахи опустилися на дно моря, добули піску та каміння, із них створили небо і небесні світила.»
В давнину у слов’ян дуб був символом слов’янського язичницького верховного бога Перуна — володаря вогню та блискавки, покровителя вояків та ковалів. Було також поширене вірування, що у дубах мешкають душі померлих предків. Це уявлення підтверджується реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема, дубових, — на деревах і під деревами. У легендах і казках давніх слов’ян дуб найчастіше є сакральним місцем, із яким пов’язана доля людини і біля якого здійснюються вирішальні для героїв події.
Дуб шанували і як дерево родючості; зберігся звичай садити дубок при народженні дитини. Українці саджали дуб на могилах або в пам’ять про померлих чоловіків — старійшин роду, мудреців народу, видатних суспільно-політичних діячів та полководців.
Ось яке важливе значення має дуб не лише для українського народу.
