Рубрика «Цікаві факти про рослини дендрарію» Екзот серед хвойних
Знайомитися з рослинами дендрарію Вінницької обласної станції юних натуралістів розпочнем з дуже цікавої рослини, екзота серед хвойних –модрини європейської (Larix decidua). Модрина європейська є пред ставником флори України, хоча мало хто знає про це унікальне дерево. А в чому ж його унікальність? Де- сять цікавих фактів про модрину.
1. Модрина європейська – найвище дерево України ( не враховуючи штучно насаджені види). Його висота досягає 54м.
2. Це одне з небагатьох хвойних дерев (і єдине серед поширених у нас), яке скидає всю хвою на зиму. Явище яке притаманне для листопадних дерев – скидати листя восени. А модрина скидає відповідно хвою.
3. Модрина – саме стійке дерево до морозів, легко витримує люті морози аж до -50...-60 °C. Модрина занесена в Книгу Рекордів Гіннеса як «саме морозостійке дерево».
4. Модрина - це єдине хвойне дерево, деревина якого відноситься до твердих порід. Її твердість еквівалентна дубу. У висохлу деревину модрини не можливо забити цвях.
5. В давнину в монастирях деревину модрини використовували для будівництва водопроводу. Таке місто як Венеція побудоване на палях модрини сибірської, а в роки громадянської війни з деревини модрини
робили гармати.
6. В теплу пору року модрина росте 3 місяці, в той час як сосна лише 1 місяць.
7. Модрина дуже світлолюбна рослина і її ріст залежить від сонця. Так в нічну пору вона припиняє ріст, на відміну від сосни, яка росте цілодобово.
8. Модрина європейська (Larix decidua) — єдиний вид, який є корінним для України. У природному стані вона зустрічається обмежено — переважно в Українських Карпатах. Особливим її екотипом є модрина
польська (Larix decidua subsp. polonica), яка занесена до Червоної книги України. У світі нараховується від 10 до 20 видів ( за різними класифікаціями) модрин, які природно зростають виключно в Північній півкулі (Євразія та Північна Америка).
9. Хвоя модрини, серед всіх хвойних , що ростуть в Україні, займає перше місце за вмістом вітаміну С.
10. Модрина з’явилася в кінці мезозойської ери крейдового періоду (144- 66 млн років тому) одночасно з дубом і значно пізніше сосни, ялини, кедра.
Незважаючи на величезне поширення та унікальні властивості, модрині не пощастило. Про неї, як про калину, дуб чи березу, не співають пісень, її ім’ям не називають кафе, магазини, ресторани й ансамблі. Та все-таки ця порода заслуговує на глибоку повагу.
Вихованці станції юннатів мають можливість протягом року вести фенологічні спостереження за цим унікальним деревом та вивчати його особливості.
